ДЕФЕКТ ВОЛІ, ЯК ПІДСТАВА ВИЗНАННЯ ПРАВОЧИНУ НЕДІЙСНИМ

Чи може стрес або хвороба стати причиною визнання договору недійсним? Що таке "дефект волі" та які його правові наслідки? Відповіді на ці та багато інших питань ви знайдете в нашій новій статті "Дефект волі сторони правочину, як підстава визнання правочину недійсним”.

Правочин

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), правочин – це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть вчинятися усно або в письмовій формі, а також шляхом вчинення конклюдентних дій.

Недійсність правочину – це відсутність у нього юридичної сили з моменту його вчинення. Недійсний правочин не породжує тих правових наслідків, на настання яких він був спрямований.

Питання дійсності правочинів є одним із найбільш важливих інститутів цивільного права, оскільки воно безпосередньо впливає на стабільність цивільного обороту та захист прав та інтересів учасників цивільних відносин.

Загальні підстави недійсності правочину

Цивільний кодекс України (далі – ЦК України) встановлює такі загальні підстави недійсності правочину:

Недотримання вимог щодо змісту правочину (ст. 203 ЦК України): Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства. Наприклад, договір купівлі-продажу наркотичних речовин буде недійсним, оскільки суперечить закону.
Недотримання вимог щодо форми правочину (ст. 218 ЦК України): Якщо законом встановлена письмова форма правочину, а він був укладений усно, то такий правочин може бути визнаний недійсним.
Недійсність правочинів, вчинених недієздатними особами або з перевищенням повноважень (ст. 224 ЦК України): Правочини, вчинені особами, які не мають необхідного обсягу дієздатності (наприклад, малолітніми або недієздатними), або особами, які перевищили свої повноваження, можуть бути визнані недійсними.
Недійсність правочинів, вчинених під впливом обману, насильства, помилки, зловмисної домовленості (ст. 229-233 ЦК України): Якщо волевиявлення сторони правочину було сформовано під впливом обману, насильства, помилки або зловмисної домовленості, такий правочин може бути визнаний недійсним.

ЦК України розрізняє два види недійсних правочинів:

Нікчемні: є недійсними з моменту їх вчинення незалежно від рішення суду.
Оспорювані: визнаються недійсними лише за рішенням суду.

Визнання правочину недійсним може мати серйозні юридичні наслідки для сторін, тому важливо розуміти підстави та наслідки недійсності правочинів, щоб уникнути небажаних ситуацій.

Визнання правочину недійсним на підставі дефекту волі сторон

Теорія:

Стаття 225 ЦК України регулює правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Причини, що обумовлюють дефект волі, можуть бути різноманітними:

Тимчасовий психічний розлад: стан, коли особа в момент вчинення правочину не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, наприклад, через стрес, шок, інтоксикацію тощо.
Психічне захворювання: наявність у особи психічного захворювання, яке впливає на її здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Похилий вік та хвороба: вік та хвороба можуть призвести до зниження когнітивних функцій та здатності приймати обґрунтовані рішення.
Обман або введення в оману: якщо одна сторона навмисно вводить іншу сторону в оману щодо умов правочину, це може вплинути на волевиявлення особи.
Насильство або погроза: фізичний або психологічний тиск може змусити особу вчинити правочин проти своєї волі.

У судовій практиці дефект волі повинен бути доведений особою, яка посилається на нього. Для цього можуть використовуватися різні докази, такі як медичні документи, свідчення свідків, висновок експертизи тощо.

Важливо: Наявність психічного захворювання не завжди автоматично означає недійсність правочину. Суд має встановити, що саме цей розлад вплинув на здатність особи усвідомлювати свої дії та керувати ними в момент вчинення правочину.

Наукова думка:

Дефект волі– це юридичний термін, що означає невідповідність волевиявлення особи її внутрішній волі. Тобто, особа вчиняє правочин, але її зовнішнє волевиявлення не відповідає її справжньому бажанню або наміру. Це може статися через різні причини, такі як психічний розлад, сильне душевне хвилювання, тиск з боку інших осіб тощо.

Практика:

Приклади судової практики, коли суд визнавав правочин недійсним на підставі статті 225 ЦК України

Справа № 2609/21051/13:

Обставини справи: Мати позивачки подарувала третій особі 1/2 частку квартири. Позивачка оспорювала договір дарування, стверджуючи, що мати на момент укладення договору страждала психічним розладом і не усвідомлювала значення своїх дій.
Докази: Судово-психіатрична експертиза підтвердила, що мати позивачки не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Рішення суду: Договір дарування визнано недійсним на підставі статті 225 ЦК України.

Справа № 696/220/21 :

Обставини справи: Дочки оспорювали заповіт батька, який все майно залишив третій особі. Дочки стверджували, що батько мав психічні розлади і не міг усвідомлювати значення своїх дій.
Докази: Судово-психіатрична експертиза підтвердила наявність у батька хронічного психічного розладу, через який він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент складання заповіту.
Рішення суду: Заповіт визнано недійсним на підставі статті 225 ЦК України.

Приклади судової практики, коли суд відмовляв у визнанні правочину недійсним на підставі статті 225 ЦК України

Справа № 343/1571/14-ц:

Обставини справи: Жінка оспорювала договір дарування 1/2 частки квартири, укладений її чоловіком на користь дочки. Позивачка стверджувала, що чоловік страждав на параноїдальну шизофренію і не міг усвідомлювати значення своїх дій.
Докази: Експертиза підтвердила наявність психічного розладу, але не встановила абсолютну неспроможність чоловіка розуміти значення своїх дій на момент укладення договору.
Рішення суду: У задоволенні позову відмовлено, оскільки не було доведено абсолютну неспроможність чоловіка усвідомлювати свої дії.

Справа № 727/9908/17-ц:

Обставини справи: Донька оспорювала заповіт батька, який залишив банківські вклади третій особі. Донька стверджувала, що батько страждав на віковий склероз і не міг усвідомлювати значення своїх дій.
Докази: Експертиза висловила сумніви щодо здатності батька повноцінно усвідомлювати значення своїх дій, але не підтвердила його абсолютну неспроможність.
Рішення суду: У задоволенні позову відмовлено, оскільки не було доведено абсолютну неспроможність батька усвідомлювати свої дії, а презумпція психічного здоров'я особи не була спростована.

ВИЗНАННЯ ПРАВОЧИНІВ

НЕДІЙСНИМИ: ПОСІБНИК

ЧИТАТИ

Практичні рекомендації:

Структура позову:

Загальні вимоги:
- Посилання на ст. 225 ЦК України як підставу недійсності правочину.
- Вказівка на те, що позивач є дієздатною фізичною особою.
- Пояснення, що в момент вчинення правочину позивач не усвідомлював значення своїх дій та/або не міг керувати ними.

Опис обставин справи:
- Детальний опис обставин, за яких було вчинено правочин.
- Вказівка на дату та місце вчинення правочину.
- Інші важливі деталі, що стосуються правочину (наприклад, його предмет, ціна тощо).

Опис стану позивача:
- Детальний опис стану позивача в момент вчинення правочину.
- Вказівка на причини, які призвели до такого стану (наприклад, хвороба, стрес, інтоксикація тощо).
- Надання медичних документів, які підтверджують стан позивача (якщо такі є).

Докази не усвідомлення значення своїх дій та/або неможливості керувати ними:
- Посилання на свідчення свідків, які можуть підтвердити стан позивача під час вчинення правочину.
- Надання інших доказів, які можуть підтвердити стан позивача (наприклад, відеозаписи, листування тощо).
- Клопотання про проведення судово-психіатричної експертизи для встановлення стану позивача на момент вчинення правочину.

Правові наслідки недійсності правочину:
- Вимога про визнання правочину недійсним.
- Вимога про застосування двосторонньої реституції (повернення всього отриманого за правочином).
- Вимога про відшкодування моральної шкоди (якщо відповідач знав про стан позивача).

Перелік обставин, що підлягають доказуванню:

Дієздатність позивача на момент вчинення правочину.
Стан позивача на момент вчинення правочину:

Позивач не усвідомлював значення своїх дій.

Позивач не міг керувати своїми діями.

Причини, які призвели до такого стану позивача.
Зв'язок між станом позивача та неможливістю усвідомлювати свої дії або керувати ними.
(Якщо заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди) Відповідач знав про стан позивача на момент вчинення правочину.

ДОКЛАДНІШЕ

1. Предмет доказування:

Неспроможність особи: Суд має встановити, що на момент вчинення правочину особа не розуміла значення своїх дій та/або не могла керувати ними.

Причинно-наслідковий зв'язок: Необхідно довести, що саме неспроможність особи стала причиною вчинення невигідного для неї правочину.

2. Докази, що підлягають дослідженню:

Медичні документи:
- Історія хвороби: Документи, що підтверджують наявність психічного розладу, захворювання або іншого стану, який міг вплинути на здатність особи усвідомлювати свої дії.
- Висновки експертів: Психіатрична або комплексна судово-психіатрична експертиза, що підтверджує неспроможність особи на момент вчинення правочину.
- Свідчення свідків:
Родичі, близькі, знайомі: Особи, які можуть підтвердити незвичайну поведінку, зміни у психічному стані особи на момент вчинення правочину.
Лікарі, медичний персонал: Особи, які мали контакт з особою та можуть надати інформацію про її психічний стан.
Інші докази:
Відео- та аудіозаписи: Матеріали, що фіксують поведінку особи під час вчинення правочину.
Характер правочину: Умови правочину, які можуть свідчити про його невигідність та невідповідність інтересам особи.

3. Оцінка доказів:

Суд оцінює всі зібрані докази в сукупності: Недостатність одного виду доказів може бути компенсована іншими.
Суд має враховувати індивідуальні особливості особи: Вік, освіта, життєвий досвід, характер захворювання.
Суд має керуватися принципом справедливості та розумності: Рішення має бути обґрунтованим та відповідати інтересам особи.

ПОСТАНОВА ПЛЕНУМУ ВСУ

"Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"

ПЕРЕЙТИ

Допустимі засоби доказування:

Висновок судово-психіатричної експертизи: Є ключовим доказом, але має бути категоричним і ґрунтуватися на об'єктивних даних, а не на припущеннях. У разі смерті особи проводиться посмертна судово-психіатрична експертиза.
Медична документація: Історія хвороби, виписки з медичних карток, довідки від лікарів, результати обстежень тощо можуть підтвердити наявність психічного розладу або іншого стану, що впливає на здатність усвідомлювати свої дії.
Свідчення свідків: Особи, які безпосередньо спілкувалися з особою під час вчинення правочину, можуть надати важливу інформацію про її поведінку, адекватність та розуміння ситуації.
Відео- та аудіозаписи: Записи можуть зафіксувати поведінку особи під час вчинення правочину та її реакції на запитання, що може бути доказом її стану.
Листування та інші письмові докази: Листи, повідомлення, записи можуть містити інформацію про стан особи та її наміри щодо правочину.

Важливо: Суд оцінює всі докази в сукупності, і жоден доказ не має вирішального значення.

Критерії оцінки комплексною судовою психолого-психіатричною експертизою:

Комплексна судова психолого-психіатрична експертиза (КСППЕ) використовує два основні критерії для оцінки стану особи:

Медичний (біологічний) критерій неосудності:
- Встановлює наявність у особи психічного розладу або іншого патологічного стану, що впливає на психічну діяльність.

Юридичний (психологічний) критерій неосудності:
- Інтелектуальна складова: Оцінює здатність особи розуміти значення своїх дій та їх наслідки.
- Вольова складова: Оцінює здатність особи керувати своїми діями та приймати свідомі рішення.

Для визнання правочину недійсним на підставі ст. 225 ЦК України, КСППЕ має встановити абсолютну неспроможність особи розуміти значення своїх дій та/або керувати ними в момент вчинення правочину.

Важливо: КСППЕ не ставить діагноз, а лише оцінює стан особи з точки зору її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними під час вчинення правочину.

ВИСНОВК

Визнання правочину недійсним за статтею 225 ЦК України є важливим механізмом захисту прав фізичних осіб, які вчинили правочин у стані, коли не могли усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.

Для успішного застосування цієї статті необхідно довести:

Дієздатність особи на момент вчинення правочину.
Стан особи на момент вчинення правочину, що виключав усвідомлення значення своїх дій або керування ними.
Причинно-наслідковий зв'язок між станом особи та неможливістю усвідомлювати свої дії або керувати ними.
У разі вимоги про відшкодування моральної шкоди, необхідно довести, що інша сторона знала про стан особи.

Судова практика демонструє різні підходи до застосування статті 225 ЦК України, але ключовим є встановлення абсолютного характеру неспроможності особи розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Важливо пам'ятати, що:

Презумпція дійсності правочину: Правочин вважається дійсним, доки не доведено протилежне.
Обов'язковість доказування: Особа, яка посилається на недійсність правочину, зобов'язана це довести.
Комплексна оцінка доказів: Суд має враховувати всі докази в сукупності, включаючи висновок судово-психіатричної експертизи.